Пишемо казку разом...

Розвиваємо дитячу творчість та фантазію...

Ось таку казку ми склали на уроці навчання грамоти. А потім намалювали до неї ілюстрації.

Одного разу, по густому темному лісу йшов Кіт у чоботях. Раптом він побачив світло. Коли підійшов ближче, знайшов біля старого дуба Чарівну скриню. Відкрив її і побачив цілу купу золота.

Подумав Кіт, що краще використати ці гроші на добро – роздати бідним людям.

Прийшов Кіт у місто, роздав золото. Закрив скриню. А коли знову її відкрив – та знову була наповнена золотом!

У тому місті жив хлопчик Незнайко. Одного разу він побачив, що у Кота є Чарівна скриня і йому захотілося її забрати, щоб стати багатим і ні з ким не ділитися.

Він почекав поки Котик залишиться на самоті, підстеріг його на галявині і схопив скриню. І тут почалося…Кожен тягне скриню собі! Кіт не відпускає і Незнайко не здається.

 Скринька то чарівна і вирішила вона, що дістанеться тільки гідному героєві. Тут вона заіскрилась і відправила чарівним порталом Кота і Незнайка в Печеру Людоїдів.

У темній печері Людоїди схопили і зв’язали непроханих гостей. Але у Кота був ніж і він зміг вибратися. Поблукавши по печері, виходу він так і не знайшов. А побачив, якісь камінці, які світились яскраво-блакитним світлом. І тільки Кіт доторкнувся, як перетворився на гігантського павука. Яке щастя, що Людоїди дуже боялись павуків!

Кіт вирішив повернутися і звільнити Незнайка. Людоїди, побачивши павука, забігали в паніці і забули про свій обід.  

Як тільки Кіт звільнив Незнайка, вони обоє (тим же чарівним порталом) опинилися на галявині біля скриньки.

Незнайка був вдячний за своє спасіння, що зовсім забув  про скриню. Він подякував Котові і зник геть.

А про Кота у чоботях і досі ходить чутка, що він мандрує з Чарівною скринею містами і допомагає всім нужденним.